Сценарії

Cценарій

Свято Андрія

1-й ведучий: За християнськими переказами. Андрій Первозванний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він проповідував християнство серед слов’ян. Кажуть, що Андрій передбачав, що з волі божої на Дніпровських горах буде збудоване місто.

2-й ведучий: Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія. Воно вважається парубоцьким святом, поза-як дівчата відзначають свою покровительку Катерину. Це є продовженням молодіжних вечорниць, де хлопці і дівчата обирали своїх суджених. До прийняття християнства свято називали Калиною. Пізніше християнство замінило назву на ім’я святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував Боже вчення в Царгороді. Один з літописів розповідає, що апостол прийшов до Корсуня, потім спустився до Дніпрового гирла й поплив угору. Вдосвіта його човен начебто прибило до підніжжя гір. Андрій Первозванний вийшов на берег і мовив до своїх учнів:

-        Чи бачите і гори? На них засяє ласка Божа, і буде великий город, і Бог збудує багато церков!

Після цього Андрій вийшов на Київські гори, поблагословив їх і поставив великий хрест. Таким чином, апостол приніс християнську віру в Київ.

1-й ведучий: Узимку, коли завершувалися роботи у полі: частішали парубочо-дівочі гуляння. У різних місцевостях їх відзначали по-різному, а ще з цим святом пов’язана значна кількість різноманітних звичаїв обрядів і повір’їв,  також проповідування майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калини. Від нього віє чарівною язичницькою стихією.

2-й ведучий: Ось і ми зазирнемо у звичайну селянську хату і довідаємось, як проходило це свято.

Хата. Піч, стіл, лави. Біля печі коцюба, лопата і віник. В хаті порається господиня. Стукіт. До хати заходять дівчата.

1 Дівчина: Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас на вечорниці?

Господиня: Заходьте, заходьте дівчата. Я на вас вже давно чекаю.

Дівчата заходять, вітаються, роздягаються. Підходять до столу, допомагають ліпити вареники.

Господиня:        Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

Дівчата працюють. Раптом щось грюкнуло.

2 Дівчина. Дівчата. Чули, щось грюкнуло за дверима?

3 Дівчина. То тобі вчулося.

Стукіт повторюється.

Господиня. То, мають хлопці затівають щось неладне. Треба подивитися.

Кілька дівчат вибігають і ведуть хлопця.

Дівчата (2 разом): То він хотів підперти двері, щоб не відчинялися. І вже до стріхи віника прив’язав.

Всі: Дівчаточка, відпустіть мене! Що хочете зроблю, будь-яке бажання виконаю!

1 Дівчина: Відгадай загадку: “Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий”.

Хлопець: Небо, зорі, місяць.

1 Дівчина. А ще таку: “Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило”.

Хлопець: (після паузи). Не знаю. Але, дівчата, не карайте мене, а краще відпустіть. Я вам хлопців приведу.

2 Дівчина: Правду кажеш?

Хлопець: Їй-богу, приведу!

Дівчата відпускають хлопця, а самі повертаються до роботи. Працюють наспівуючи пісню (сумну)

3 Дівчина. Що ми сумної та сумної. Давайте щось веселіше.

Дівчата виконують жартівливу пісню “А мій милий вареників хоче”. Вбігає дівчина.

4 Дівчина. Дівчата, а я щойно з сестрою ворожила?

1-а і 2-а дівчини: (разом) Як? Що?

4 Дівчина: А ось як! Піймала я у курнику когута ї курку. Зв’язала їм хвости, а щоб не кричали, накрили їх решетом. Бачимо мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком. А у моєї сестри перетягнув першим півень – значить, чоловік верховода. Вона не хоче, вередує! Оце  зі мною не пішла!

5 Дівчина. А тепер ми поворожимо. Нумо, знімайте чобітки з лівої ноги і від столу міряймо по черзі долівку до порога: чий чобіт перший стане на нього – першою вийде заміж! (Міряють) Ура! Я ж казала, що я! (Ніби перша стала на поріг).

6 Дівчина. Дівчата, а несіть сюди калету. Та розкажіть, як ви її готували.

7 Дівчина. А ось як:

Ми калету місили,

З усіх криниць воду носили

А балабушки місили –

З ополонки воду носили.

8 Дівчина:  У тісто додавали мед, родзинки, посипали маком, оздобили кривульками. Обмастили медом, що принесли хлопці. Спекли сухою, щоб важче відкусити!

Підв’язують червоною стрічкою до сволока.

Дівчата:    У небо наша калета, у небо,

А ти, сонечко, підіймись,

Та на нас подивись:

Ми калету чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю – радість закликаємо.

Приходять хлопці, вітаються.

1 Дівчина. Наче й усі зібралися! Хто ж буде пан Калетинський? Будь ти, Сашко!

Сашко: Добре! Я до витівок і жартів мастак! Хай буде так! Просимо пана Коцюбинського взяти коцюбу і їхати до хати.

Їде на коцюб.

Діалог Калетинського і Коцюбинського.

-         Добрий день, пане Калетинський!

-         Доброго здоров’я, пане Коцюбинський!

-         Куди їдете?

-         Їду калету кусати.

-         А я буду по писку кусати (махає квачем).

-         А я вкушу!

-         А я вкушу!

Калетинський і дехто з хлопців смішать зухвальця.  Якщо розреготався – не кусає, а серйозний кусає корж. Далі – по черзі усі хлопці, можна комусь розсміятися, щоб обмазати сажею!

Якщо не всю калету з’їли, то знімають і ділять між усіма. – Заходять хлопці.

1 хлопець. А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це його за те, що не пускаю Галю на вулицю.

2 хлопець. А ми Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.

3 хлопець. А ми із Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото роботи завтра буде, а як він буде лаятись!

4 хлопець. Та що там сіно! Мій батько розповідав, що, коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатись з ним.

1 хлопець: Спасибі господине, що пустила в хату.

3 дівчина. Петро не встиг поріг переступити, а вже збитків наробив.

Господиня. Та годі вже на Петра воду лити. Ніби й самі ще нічого не витворили.

2 хлопець. А скажи, Петре, нащо ти одяг нині такі пишні шаровари і такий багатий кафтан оцей.

3 хлопець. Та він, напевно, хоче на ньому зачепитись десь коло млина, чи що?

2 хлопець. Що одяг – те й моє. А кому до того що.

3 хлопець. Та нічого, хлопці на вулиці,

Дівчата в світлиці,

Позбиралися дівчата –

Роблять вечорниці.

4 хлопець. Не в’яжуть не шиють,

Не прядуть, не печуть,

А говорять небилиці.

3 хлопець. Про Микиту із села,

Про Степана із млина.

2 хлопець. Вигадують різні небилиці.

Як ростуть грушки на вербиці.

2 Дівчина. Що правда, то правда, бо підсліпувате не добачить, а глухувате не дочує.

3 дівчина. От і ростуть на вербі грушки.

1 хлопець. Так, так, буває, що й корова літає.

Господиня. Дякуємо хлопці, за те, що завітали на наші вечорниці, що калету нашу попробували.

Хлопці. І вам, дівчата, дякуємо! А тепер пора вас покидати. Бувайте здорові.

Хлопці йдуть, дівчата залишаються самі.

1 ведучий: А коли дівчата залишалися самі, то починали гадання. – правдиві, серйозні гадання.

4 Дівчина. У ніч на Андрія бабця вчила мене ворожити: пошептати до ватри, зливала розтоплений віск. Свічка горіла,  димом просочене жито тихо гойдалось, мов шляхом вколисаний віз.

Гасне світло. На сцені горять дві свічки. Над ними схилилася бабся і молода дівчина.

Голос. Тіні росли, розсувалася стіна, і тремтіла купка золи на зів’ялій старечій руці...

5 Дівчина. Бабцю, то хрест?

Баба. То душа розлучається з тілом.

5 Дівчина. Бабцю, то серп?

Баба. То полічене жниво і женці..

5 Дівчина. Як я благала, до тебе звертаючись, Боже, - крихітку вічності смертним і тлінним знайди: Слово прийшло і сказало:

-  Я твій подорожник.

Вийми стрілу і до рани мене приклади.

Дівчина іде із сцени, в неї в руках свічка. З другою свічкою підводиться бабуся і також іде геть.

Дівчина 4. Книгу життя не читай по вечірніх долонях.

Там, де стіна, похитнувшись, провалиться в ніч,

Стануть сумні і забуті, і спраглі, й голодні –

Дай їх мені. Та пам’ятай, що одна у нас доля віднині.

Крихітка вічності. Але від фальші помру...

Я – подорожник,

Я – слово.

Я – Бог у людині.

Не ворожити учися.

Учися добру.

                "Прощавай початкова школо!" 

Учитель. Так світло й урочисто у нашому залі,

Повсюди яскраво квітки майорять!

Сьогодні на свято ми з вами зібрались

В життя проводжати своїх журавлят.

Линь же, музико, в небо гучніше,

В добру путь лунай , в добрий час!

Вище голови! Йдіть веселіше!

Ми ласкаво запрошуєм вас!

Заходять випускники – учні 4 класу.

1.Зібрались дружно ми на свято,                                

Схвильовані, як в перший раз,

Щоб вам удачі побажати

І перейти у п’ятий клас.

2.Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх нас буде п’ятий клас.

3.У нас у всіх святковий настрій,

Ми всі схвильовані украй.

«Середня школо, - скажем, - здрастуй!

А початкова – прощавай!

4.Тож прощавай, четвертий клас!

Ти замалий уже для нас!

Та ми повернемось не раз

Думками в наш четвертий клас.

5.Ці чотири роки всі ми разом йшли,

Хвилювання й радість поділяли!

Разом і навчались, і росли.

І свята всі дружно відзначали.

6.Сьогодні ж свято – це для нас!

Лунає музика – для нас!

В садках бузок зацвів – для нас!

І сонця промінь – теж для нас!

(Звучить музика). Моє дитинство

Дитинство наше радісним було 

Та раптом відзвеніло й відцвіло, 

Злетіло тихо в сині небеса 

І, мабуть, не повернеться назад. 

Приспів: 

Зачекай, моє дитинство! Зачекай! 

Не спіши летіти у далекий край! 

Наче птаха, білі крилоньки згорни, | 

Щоб по довше ми лишалися дітьми! | (2) 

А я кричу дитинству: "Зупинись!" 

А я його благаю: "Повернись!" 

Воно сміється лагідно мені: 

Я повернусь до тебе уві сні... 

Приспів 

Все далі в небі зірка осяйна, 

Мені завжди світитиме вона, 

Від лиха берегтиме у житті, 

Освятить всі дороги і путі. 

Учні 1.Ми перегорнемо листки

Життя шкільного враз,

Вже зараз ми випускники,

Але колись ішли до школи в перший клас.

2.В той день світило сонце ясно,

Навколо так було прекрасно.

І вчителька промовила звертання:

«Ну що, розпочнемо навчання?»

3.До успіхів було далеко,

Нам заважали балачки.

І виявилось – ой, нелегко

Писати палички й гачки.

4.Так поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули: «Молодці!»

5.Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово.

Диктантів купу написали.

Досвідченими трохи стали.

6.Уроки всі свої учили

Із групою, і вдома.

А часом вчили на перервах –

Усім ця річ відома.

7.Чотири перших роки промайнуло,

Тих незабутніх шкільних літ.

І сьогодні, мов пташата з гніздечка,

Ми летимо у доросліший світ.

Частiвки. 

1.    
Ми, звичайно, не найстаршi, 

Але вже й не малюки!

Знають всi: четвертi класи —

Це також вилускники! 

2.    
Як були ми ще малими, 

Всi казали: малюки.

А тепер не малюки ми,

Ми тепер випускники! 

3.    
В нас у класi хлопцiв троє 

Так же само і дiвчат!

Не прийдеться кавалерiв

(або «Доведеться наречених...»)

В iнших класах позичать!

4.    
Вже позаду початковi, 

Перейшли у п’ятий клас!

Хай приймає старша школа

У свою сiм’ю i нас! 

5.    
Ой, провчилися цi роки 

Ми, ну просто, залюбки!

На уроках ми сороки,

На перервах - козаки! 

6.    
Всi куплети доспiвали, 

Прощавай, четвертий клас!

П ‘ятикласниками стали,

Привiтайте дружно нас!

Хлопушка. Кадр другий.  « Побажання - пробачення».

1.Хоч сьогодні в нас і свято,

 Тільки є одна печаль,

Вчителька не йде у п’ятий.

Розлучатися так жаль!

2.Мене до школи мама привела,

Та вчительці, як скарб, передала.

Так гарно й радісно було в той день мені,

Бо з того дня матусь вже мав я дві.

 3.Прощавай, наша вчителько перша,

 Ми сьогодні від тебе ідем.

 Та сюди ще не раз повернемось,

 Свою радість тобі принесем.

4.Ми любим свій дім і добру, рідну школу,

 Учительку – за щирість, теплоту.

 Для нас ти будеш завжди молодою,

 І ми нізащо не забудемо тебе.

5.Перша вчителька!

Добра, терпляча,

Наче мама була нам малим.

І любов була щира, гаряча,

Зігрівала сердечко усім.

Ми малі на лінійці стояли,

 А в очах і цікавість, і страх!

 В ручках квітів букети тримали,

 І тремтіла тривога серцях.

6.Ви ж, як фея, і добра, і мила,

Усміхнулися лагідно нам.

Як же щиро ви всіх нас любили!

Як нас завжди хвалили батькам!

1.Ой, нема де правди діти,

 Було всяке серед нас:

 Той у школі звик шуміти,

Я запізнювалась в клас.

Той урок не хотів вчити,

 Ви хвилювалися за нас..

2.Пустували не раз і не два,

 І уроки зривати уміли,

 В вас боліла від нас голова,

 Але ви все одно нас любили.

3.Та такого не було,

 Щоб робив це хтось на зло,

 Бо усі ми повсякчас,

 Дуже-дуже любим вас!

4.Ой, мороки було з нами

 Вчительці багато,

 Як по 100 слів за хвилину

 Вчились ми читати!

5.Останнє нині в нас побачення,

 Нам сумно розлучатись з вами.

 І просимо у вас пробачення.

 Ми найщирішими словами.

6.Ми Вас любимо так щиро!

Пам’ятайте і Ви про нас.

А тепер для Вас цю пісню

Заспіває весь наш клас.

Пісня «Перша вчителько моя»

Восени навколо розквітають квіти 

А моєї вчительки ми маленькі діти. 

Кожному, мов соннце, ласки і тепла 

Не жаліє вчителька рідна, дорога. 

Приспів: 

Перша вчителько моя 

Так тебе люблю. 

Перша вчителько моя 

Голову схилю. 

Перші букви і слова 

В школі перший крок. 

Перші наші успіхи, 

Перший наш урок. 

У саду весною розквітають квіти. 

Вже випускниками стали твої діти 

Дала нам дорогу ти у знань світи 

Матінкою другою була завжди ти. 

Слово першої вчительки.

Дорогі мої діти! З святом вас вітаю,

 Здоров’ячка багато я усім бажаю!

 І радість, і смуток, заліг мені в душу.

 Радію за те, що дорослими стали,

 І знань чимало уже подолали.

 І сумно мені, признатися мушу,

 Що час вже прощання настав.

 Учіться, працюйте - моя настанова,

 Батьків поважайте, ви гідна опора.

 Про сум уже досить, ні жодного слова,

 Сьогодні в вас свято, прийшли привітати

Прийміть і мої найщиріші вітання,

 Хай збудуться мрії і ваші бажання!

Вручаю діткам свідоцтва про закінчення початкової школи.

Хлопушка. Кадр третій. « Присвячуємо нашим вчителям!»    

1.Сьогодні скінчився останній урок,

 По школі лунає останній дзвінок.

 Сьогодні востаннє 4 наш клас,

 І школа чекає у п’ятому нас.

 2.Ми всі закінчили четвертий свій клас,

 І старше життя вже чекає на нас.

 Але ми сьогодні в останнє свято

 Велике "спасибі” повинні сказати

 Всім вчителям в урочистий цей час,

 За те, що навчили ви добре всіх нас!

3.Учителі найкращі, рідні,

Ну як не дякувать вам в цей час

За те, що розум, щирість, вміння –

Все віддавали ви для нас.

 4.Свої надсилаємо вам привітання,

 Найкращі прийміть від нас побажання.

 У святковий, веселий і радісний час

 Звертаємо нашу увагу на вас!

 5.Спасибі керівництву школи

 За те, що школа – дім наш рідний.

 Не підведемо її ніколи,

 Її ми слави будемо гідні.

6.Спасибі усім, хто працює у школі

 За ласку, увагу, турботу й привіт!

 Ми всі полюбили цей рідний куточок!

 І тут нас навчали про весь білий світ.

Квіти для вчителів. Пісня Тисячу думок

На один урок, Тисячу книжок, 

Скоро вже дзвінок. Ми разом весь час, 

Друзі, рідний клас, Знає кожен з нас – 

Це найкращий час. 

У цікавий світ 

Кличе нас зоря навчання... 

Приспів: 

Дякую тобі, рідна школо! 

Ти мій другий дім, – друзів коло. 

Крила – це знання, літати будем, 

Своїх вчителів не забудем. 

Відкривали ми Будучи дітьми 

Загадковий світ І думок політ. 

Швидко плине час, 

Зошити й книжки, 

Нині свято в нас – 

Ми випускники! 

Школо, почекай, 

Хочу бути тут назавжди... 

Приспів (2)

Хлопушка. Кадр четвертий.  « Найрідніші – дякуємо!»

Вчитель. Погляньте, діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас! 

Учні   1.Ми хочемо привітати мам і тат,  

Що разом з нами початкову школу

Сьогодні закінчили, з днем оцим,

Трохи сумним, але таким святковим!

2 . Бо без батьків чого ми в світі варті,

 Без маминої ласки і тепла

 І без батьківської строгості і жарту,

 І без свого родинного тепла.

3. Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

4. Татку, татусенько, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти –

Ти – мій порадник, заступник і друг!

  

5.Ми любим бабцю, діда, маму й тата,

 Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

 Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

 І щоб в житті ніколи не хворіли.

6. Хоч часом ми буваємо нечемні,

 І дуже ви хвилюєтесь за нас,

 Але у серці знаємо, напевно:

 Ми більше радуємо вас.

Всі .Любі!

 Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,

 Гарні оцінки додому носити,

 Щоб дарувати радість вам,

 Ріднесеньким нашим батькам.

Пісня батькам. «Острівець любові» 

І Віднайди скарб у кожнім слові, 

збережи острівець любові. 

Обігрій, кого скривдив дуже, 

усміхнись - це не важко, друже! 

Приспів: 

Давайте разом триматись будем 

І цінувати кожну мить, 

бо лише з вірою в майбутнє 

у цьому світі варто, варто жить. 

Будь ласка, посміхніться дорослі і малі. 

Лід ненависті розстане від усмішок на землі. 

ІІ Підніми - може хтось спіткнувся, 

нагадай, якщо хтось забувся. 

Покажи правильну стежину, 

усміхнись - втішить це людину. 

Приспів 

ІІІ Привітай старця і дитину, 

розділи на усіх ... 

Поверни втрачену надію, 

воскреси нездійсненну мрію! 

Приспів 2р 

Лід ненависті розстаневід усмішок на землі.

Хлопушка. Кадр п’ятий . «Зустріч».

 1.Шановні вчителі нові!

 За нас ви будьте певні,

 Хоч ми рухливі і шумні,

 Зате розумні й чемні!

 2.Хоч інколи ми пустуни маленькі,

 Хоч часто в школі ми здіймаємо галас і сміх.

 Та ми потягнемось до вас, як до рідненьких,

 Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

3.Ми будемо учитися на «відмінно»,

 І з поведінкою буде все гаразд.

 Та ви прийміть нас в 5 клас.

Ми будем радувати Вас!

4. Спасибі скажемо усім,

 Хто научив любить цей дім,

 Ту вулицю, де ми живем,

 Все, що Вкраїною зовем.

 Спасибі всім, хто дбав про нас

 У цей скрутний, нелегкий час.

Разом. Спасибі! Спасибі! Спасибі!

Танець «Вальс»

Вчитель. Ну, ось новий фільм у нас готовий,

 Вважаю я, що отримався чудовий.

 Як ви жили в початковій школі із фільму ми дізнаємося,

 Бажаю, щоб в старшій такими ж залишалися.